ГНСУ отвечает на вопросы налогоплательщиков

Які витрати формують собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)?

(Консультує ДПС)

sts.gov.ua

від 4 лютого 2013 р.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПКУ).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 ПКУ).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 ПКУ, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу (п. 138.9 ст. 138 ПКУ).

Яким чином виправити помилки, що допущені при заповненні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ?

(Консультує ДПС)

sts.gov.ua

від 4 лютого 2013 р.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), та п. 1 р. IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 (далі - Порядок N 1492), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, виправлення помилок, що допущені при заповненні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, здійснюється виключно шляхом поданням нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку.

Чи враховуються у складі витрат для визначення об'єкта оподаткування витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, факс, мобільний (стільниковий) зв'язок тощо) та які підтверджуючі документи необхідні для врахування вартості мобільного зв'язку у складі витрат?

(Консультує ДПС)

sts.gov.ua

від 31 січня 2013 р.

Відповідно до абз. "ґ" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, які відносяться до інших витрат.

Пунктом 138.5 ст. 138 ПКУ визначено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ).

Отже, витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати) враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, за умови підтвердження таких витрат відповідними первинними документами.

До документів, що можуть підтвердити зв'язок телефонних переговорів із господарською діяльністю, можна віднести: наявність договорів на підключення, інші угоди, рахунки-фактури; правила користування мобільним зв'язком, затверджені наказом керівника підприємства; перелік співробітників, забезпечуваних мобільними телефонами у зв'язку з виробничою необхідністю; у разі контрактного підключення - деталізовані рахунки від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов; журнали обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером - якщо підключення здійснюється шляхом придбання карток; щомісячні письмові звіти про здійснені переговори.

В які терміни платники ПДВ, які планують перейти на сплату ЄП, умова сплати якого не передбачає сплати ПДВ, повинні подати до органу державної податкової служби заяву за ф. N 3-ПДВ?

(Консультує ДПС)

sts.gov.ua

від 29 січня 2013 р.

Відповідно до пп. "в" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), та пп. "в" п. 5.1 р. V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 N 1394, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за N 1369/20107, із змінами і доповненнями (далі - Положення N 1394), реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 р. V Положення N 1394 для анулювання реєстрації платник ПДВ подає до податкового органу за місцем перебування на обліку заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою N 3-ПДВ. Разом із поданням такої заяви платник ПДВ зобов'язаний повернути податковому органу свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - Свідоцтво) та всі засвідчені копії Свідоцтва. Якщо такі додатки відсутні, то податковий орган не приймає до розгляду заяву про анулювання реєстрації.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 р. V Положення N 1394 рішення про анулювання реєстрації за заявою платника ПДВ приймається податковим органом протягом 10 календарних днів. Дані про розгляд заяви та анулювання реєстрації платника ПДВ вказуються у відповідній графі заяви за формою N 3-ПДВ.

У п. 5.4 р. V Положення N 1394 зазначено, що якщо на підставі заяви суб'єкта господарювання, який зареєстрований платником ПДВ, податковим органом прийнято рішення про те, що особа з певного звітного періоду переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і при цьому не буде платником ПДВ, але цей звітний період ще не настав, то на Свідоцтві, корінці Свідоцтва та всіх засвідчених копіях Свідоцтва у лівій верхній частині робиться спеціальний запис:

"Свідоцтво дійсне до ...,

запис зроблено ...".

Запис на Свідоцтві та всіх засвідчених копіях Свідоцтва засвідчується підписом керівника (заступника керівника) податкового органу та печаткою. Свідоцтво та копії з такою відміткою повертаються платнику ПДВ при видачі документів, що підтверджують право на застосування спрощеної системи оподаткування, починаючи з певного звітного періоду. Після закінчення терміну дії Свідоцтво з такою відміткою та його копії здаються платником єдиного податку до податкового органу разом із заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою N 3-ПДВ. Після цього податковий орган виключає особу з реєстру платників ПДВ останнім днем звітного періоду, що передує переходу платника податків на обрані ним умови сплати єдиного податку при застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Отже, якщо у суб'єкта господарювання відсутні будь-які інші підстави для анулювання реєстрації платником ПДВ окрім його реєстрації платником єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати ПДВ, заява про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою N 3-ПДВ подається після сплину терміну використання Свідоцтва та не раніше дати видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Чи передбачено ПКУ обмеження або мораторій на проведення фактичних та документальних перевірок СГ?

(Консультує ДПС)

sts.gov.ua

від 18 січня 2013 р.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VII, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), органи ДПС мають право, зокрема, проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПКУ).

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ). Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначеної пп. 78.1.1 - 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені ПКУ, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи (п. 78.2 ст. 78 ПКУ).

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами ДПС, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні (п. 78.3 ст. 78 ПКУ).

Пунктом 77.2 ст. 77 ПКУ визначено, що платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (п. 77.3 ст. 77 ПКУ).

Отже, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Запровадження мораторію на проведення фактичних та документальних перевірок суб'єктів господарювання нормами ПКУ не передбачено.

Чи сплачують авансові внески з податку на прибуток в січні - лютому 2013 року платники податку з доходом менше 10 млн грн?

(Консультує ДПС)

sts.gov.ua

від 18 січня 2013 р.

Відповідно до абз. шостого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями, платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Отже, якщо за результатами звітного (податкового) періоду - рік 2012 доходи у платників податку на прибуток, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не перевищують 10 мільйонів гривень, то такі платники податку не розраховують та не сплачують у 2013 році щомісячні авансові внески (у тому числі за січень - лютий 2013 року).

Якою мовою повинні складатись первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування?

(Консультує ДПС)

sts.gov.ua

від 18 січня 2013 р.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II ПКУ.

Зокрема, п. 44.1 ст. 44 р. II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для бухгалтерського обліку господарських операцій підставою є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України від 03 липня 2012 року N 5029-VI "Про засади державної мовної політики" (далі - Закон N 5029) державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо. Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні - виключно цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя (п. 1 ст. 4 Закону N 5029). Державною мовою України є українська мова. Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя. Обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення (ст. 6 Закону N 5029).

Відповідно до пункту 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад на зазначену мову.