Етиленгліколь, Львов

Етиленгліколь — (C2H4(OH)2) органічна сполука, найпростіший двоатомний спирт; густа безбарвна рідина;
рідкий абсорбент вологи із природного газу (С2Н6О2).
Застосовують у виробництві синтетичних смол, штучного волокна, як антифриз тощо.
У очищеному вигляді є прозорою безбарвною рідина злегка маслянистої консистенції. Не має запаху і володіє
солодкуватим смаком. Токсичний. Попадання етиленгліколю,
або його розчинів всередину організму людини може призвести до незворотних змін в організмі і до летального результату.
У промисловості етиленгліколь отримують шляхом гідратації оксиду етилену при 10 атм і 190—200 � С або при 1 атм
і 50-100 � С у присутності 0,1-0,5% сірчаної або ортофосфорної кислоти, досягаючи 90% виходу. Побічними
продуктами при цьому є діетиленгліколь, триетиленгліколь і незначна кількість вищих полімергомологов етиленгліколю.
Завдяки своїй дешевизні етиленгліколь знайшов широке застосування в техніці.
Як компонент автомобільних антифризів і гальмівних рідин, що становить 60% його споживання. Суміш 60% етиленгліколю і 40% води замерзає при −45 � С. Корозійно активний, тому застосовується з інгібіторами корозії;
Як теплоносій у вигляді розчину в автомобілях, в системах рідинного охолодження комп'ютерів;
У виробництві целофану, поліуретанів і ряду інших полімерів. Це друге основне застосування;
Як розчинник фарбувальних речовин;
У органічному синтезі:
як високотемпературний розчинник.
Для захисту карбонільної групи шляхом отримання 1,3-диоксалан. Обробкою речовини з карбонільної групою в бензолі або толуолі етиленгліколем у присутності кислого каталізатора (толуолсульфоновой кислоти, BF3 • Et2O тощо) і азеотропної відгоном на насадці Діна-Старка, що утворюється. Наприклад, захист карбонільної групи ізофорона.