Створення і використання культурних пасовищ на орних землях центрального лісостепу

Створення і використання культурних пасовищ на орних землях центрального лісостепу в умовах природного зволоження Висвітлено результати трирічних досліджень, проведених в цен- тральному Лісостепу по вивченню впливу сидеральних добрив і способів використання сіяних злакових і бобово-злакових травостоїв з лядвенцем рогатим і козлятником східним на густоту, ботанічний склад, продуктив- ність і якість корму культурних пасовищ. Ключові слова: культурні пасовища, природне зволоження, сидераль- ні добрива, злакові і бобово-злакові травостої, лядвенець рогатий, козлят- ник східний. Реформування сільського господарства в Україні та зміни власності на землю негативно вплинули на стан кормової бази, особливо на лучне кормовиробництво. Займаючи близько 40 кормового клину, природні кормові угіддя дають менше 10% загального виробництва кормів. У зв'яз- ку із зменшенням витрат коштів на їх поліпшення, важливого значення в луківництві набувають енергозберігаючі технології створення культурних пасовищ і сіножатей [1]. Головним фактором зниження енерговитрат на виробництво кормів у луківництві є створення на сіножатях і пасовищах високопродуктивних агрофітоценозів з вмістом у них 50-60% бобових трав, які дають змогу економити за рахунок симбіотичної азотфіксації до 150 і більше кілограмів на гектар мінерального азоту, одержувати дешевий, екологічно чистий корм, збалансований за протеїном [2]. У підвищенні ефективності виробництва кормів на луках без зрошен- ня важливу роль повинні відіграти такі фактори біологізації землеробства, як сидеральні добрива, застосування біопрепаратів, формування різнотип- них травостоїв, а також розробка режимів використання новоствореного травостою, встановлення їх впливу на продуктивність пасовища та якість корму [3]. Матеріали і методика досліджень. Дослідження проводили протя- гом 1997-2000 рр. на базі дослідного господарства "Бохоницьке" Інституту кормів УААН в польовому стаціонарному досліді, закладеному лаборато- рією сіножатей і пасовищ. Ґрунт дослідних ділянок - сірий лісовий середньосуглинковий на лесі з середнім вмістом поживних речовин в орному шарі. За час досліджень найбільш вологим і прохолодним був 1997 рік, коли створювали травостій для досліду і випало 675 мм опадів, при нормі 638 мм, а найбільш несприятливим - спекотним і сухим - 1999-й, другий рік використання травостою, коли середньомісячна температура за вегета- ційний період становила 15,1°С, при нормі 13,8°С, а опадів випало всього 285 мм при нормі 439 мм, що негативно вплинуло на ріст трав і рівень їх урожайності. Вирішення намічених завдань у відповідності з програмою дослі- джень проводили в трифакторному досліді, де на фоні чистого пару, гірчи- ці білої на сидерат, люпину білого на сидерат і люпину білого на зелений корм закладено три види травостоїв, на яких вивчали способи їх викорис- тання. Сидеральні культури висівали у 1996 році рядковим способом у піс- ляукісному посіві. Сівбу трав провели одночасно на всіх варіантах у другій декаді квітня 1997 року безпокривно, рядковою сівалкою СН-16, після ретельної передпосівної підготовки ґрунту. До складу злакової травосу- мішки включили стоколос безостий Полтавський 30, кострицю очеретяну Балтика, грястицю збірну Київська рання, пажитницю багаторічну Святошинська. Бобово-злакові травостої складались із тих же злаків із до- даванням лядвенцю рогатого Лотос, або козлятнику східного Галле. Способи використання травостоїв вивчали з 1998 року за такою схе- мою: 1) початок випасання травостоїв дійними коровами з весни; 2) після першого укосу; 3) після однорічного сінокісного використання; 4) чергу- вання по роках сінокісного використання з пасовищним; 5) двохукісний режим використання трав за сезон. Фосфорно-калійні мінеральні добрива, з розрахунку Р45 К60 , вносили в формі суперфосфату і калімагнезії на всі ділянки досліду в перший рік використання травостою, а азотні, у формі аміачної селітри, вносили що- річно лише на злаковий травостій нормою N240 з рівномірним розподілом їх за циклами використання. Досліди закладені в триразовій повторності, розмір посівної ділянки 60 м2 (10х6), в тому числі облікової - 20 м2 . Всього варіантів у досліді 60, ділянок 180, площа під дослідом 1,5 га. Визначення врожайності зеленої маси, густоти, ботанічного складу травостоїв і хімічний аналіз рослинних зразків проводили згідно загально- прийнятих методик. Концентрацію обмінної енергії в сухій речовині трав і їх поживність у кормових одиницях вираховували згідно Є.А.Пєтухової (1981) [4] за вмістом протеїну, жиру, клітковини і БЕР з урахуванням кое- фіцієнтів їх перетравності. Математичну обробку врожайних даних про- водили методами дисперсійного, кореляційного та регресійного аналізів з використанням сучасного пакету програм на ПЕОМ. Розрахунок економіч- ної ефективності створення та використання пасовищ і біоенергетичну оцінку цих технологічних прийомів проведено згідно методики [5]. Результати досліджень. Дослідження довели, що застосування сиде- ральних добрив при залуженні кормових угідь різнотипними травосуміш- ками сприяє формуванню на початку їх використання більш щільної дер- нини злакового і лядвенцево-злакового травостоїв за рахунок кращого пагоноутворення злакових трав, густота яких, в середньому по варіантах, становила, відповідно, 2450-2485 і 2373-2403 пагонів/м2 проти 2388 і 2109 пагонів/м2 на фоні чистого пару. Це в свою чергу призвело до пригнічення у відповідних травостоях лядвенцю рогатого та козлятнику східного, гус- тота яких в цей період становила, відповідно, 330-483 і 193-241 шт./м2 . Тоді, як на фоні чистого пару вона складала 502 і 370 пагонів/м2 , відповід- но. В подальшому формування густоти укісно-пасовищних травостоїв залежало від способів їх використання і, особливо, від погодних умов. Найбільш негативно на неї вплинуло постійне чотири-п'яти разове випа- сання ВРХ за сезон протягом трьох років. Режим з початком пасовищного використання травостоїв після проведення першого укосу на сіно та після однорічного сінокісного використання дещо зменшував негативний вплив випасання на їх щільність, в той же час, чергування по роках сінокісного іКорми і кормовиробництво. 2004. Вип. 54.1 пасовищного використання та щорічне дворазове скошування зеленої маси на сіно забезпечило найбільшу густоту, як злакових, так і бобових трав. При формуванні рослинності злакового агрофітоценозу основна роль належала початковому складу травосумішки і мінеральним азотним до- бривам. Домінантом серед сіяних злакових трав виступала грястиця збір- на, частка якої в урожаї становила 34,2-48,9%, а найменшу конкурентну здатність мала пажитниця багаторічна - 4,2-11,4%. На зміну видового складу сіяних бобово-злакових травостоїв значний вплив мали попередни- ки і способи використання. Сидеральні добрива, особливо люпинові, по- рівняно з чистим паром, збільшували процентний вміст злакових трав у лядвенцево-злаковій сумішці, в середньому за три роки користування, на 6%, а в їх травостої з козлятником східним - на 7%. Постійне сінокісне використання бобово-злакових травостоїв та його чергування по роках з випасанням худоби сприяло збереженню в них 31,8-44,3% лядвенцю рога- того та 24,8-36,5% козлятнику східного, що, відповідно, на 13,9-18,1% і 5,8-9,0% більше, ніж при постійному пасовищному використанні. При створенні культурних пасовищ в нестійких умовах природного зволоження продуктивна дія сидеральних добрив продовжується три роки. На злаковому травостої при азотному удобренні вона була майже рівно- значною чистому пару - 59,9-74,6 проти 63,7-78,7 ц/га сухої маси. Бобово- злакові травосумішки з лядвенцем рогатим або козлятником східним, створені по сидерату люпину білого, відзначалися найвищою урожайніс- тю сухої маси - 52,4-72,7 і 42,4-74,2 ц/га, відповідно, а приорювання його пожнивних решток після збирання зеленої маси на корм за дією на їх уро- жайність була близька до чистого пару. Нами побудовано регресійні моделі, які відображають рівень урожай- ності різнотипних травостоїв залежно від погодних умов за роки дослі- джень, де Х1 - кількість опадів, мм; Х2 - сума ефективних температур, °С. Для злакового травостою вона має вигляд: У1 = 11,2865 + 0,1070Х1 - 0,0065Х2 Для бобово-злакового травостою з лядвенцем рогатим вона виглядає так: У2 = 12,8105 + 0,1453Х1 - 0,0109Х2 Для козлятниково-злакового травостою рівняння має такий вигляд: У3 = 10,6697 + 0,0627Х1 - 0,0050Х2 Зв'язок між урожайністю травостоїв, кількістю опадів та сумою ефективних температур досить тісний, оскільки коефіцієнти множинної кореляції варіюють у межах 0,6807-0,7729.18Корми і кормовиробництво. 2004. Вип. 54. Вміст поживних речовин у сухій масі пасовищного корму та сіна за- лежав в основному від складу травостою. Найвищий вміст сирого протеї- ну в пасовищному кормі - 21,75-23,0% забезпечила злакова травосумішка, під яку щорічно перед кожним циклом випасання вносили по 60 кг/га по- живних речовин азотних добрив. Найменше його містилось в кормі коз- лятниково-злакового травостою - від 15,7 до 16,7%. При включенні бобо- вих компонентів до складу злаків, вміст сирого протеїну зростав у сіні лядвенцево-злакової сумішки від 9,8-11,2% до 11,6-13,9% і до 11,2-12,9% у травостої з козлятником східним. Поживність корму досліджуваних травостоїв не зменшувалась про- тягом трьох років їх використання. Злакова травосумішка забезпечила найвищий вміст кормових одиниць і обмінної енергії в 1 кг сухої маси - 0,95-0,97 і 9,97-10,2 МДж при пасовищному використанні, а кращою по- живністю сіна відзначався козлятниково-злаковий травостій, з вмістом в 1 кг 0,63-0,69 кормових одиниць і 8,49-8,66 МДж обмінної енергії. Пасовищний корм злакової травосумішки в 1,6-1,9 разів перевищував сіно за вмістом перетравного протеїну в 1 корм. од. Ці показники на ляд- венцево-злаковому травостої були близькі між собою - 131,1-140,7 г, а кормова одиниця козлятниково-злакового сіна на 23,3-24,4 г краще забез- печувалась перетравним протеїном порівняно із сухою масою пасовищно- го корму. Середні дані за 1998-2000 рр. за продуктивністю різнотипних травос- тоїв свідчать про те, що в правобережному Лісостепу за умов природного зволоження і застосування азотних добрив на культурних пасовищах із злаковим травостоєм при пасовищному використанні можна одержувати вихід 60-65 ц/га кормових одиниць і понад 14 ц сирого протеїну, а при укісному їх використанні в таких же умовах, незважаючи на значно вищу врожайність сухої маси - лише 45-50 ц/га кормових одиниць і 7-8 ц сирого протеїну (табл.). Серед укісно-пасовищних режимів використання злако- вої сумішки найвищу продуктивність мав варіант з початком випасання ВРХ після першого укосу. Початок випасання бобово-злакового травостою з лядвенцем рогатим з весни другого року після залуження сприяв най- більшому виходу з 1 га, як кормових одиниць, так і сирого протеїну - від- повідно, 51,6-55,0 ц і 10,3-11,4 ц, і найменшому після однорічного укісно- го використання залуженого травостою - 35,7-40,8 ц і 6,8-8,2 ц. Дворазове постійне сінокісне використання козлятнику східного в сумішці із злака- ми, на відміну від інших травостоїв виявилось найпродуктивнішим, тоді, як проведення чотирьох циклів випасання за сезон протягом трьох років призвело до зниження виходу з 1 га кормових одиниць і сирого протеїну, відповідно, до рівня 38,0-41,3 і 6,5-7,4 ц. Висновки. Для створення культурних пасовищ без зрошення в госпо- дарствах різних форм власності центрального Лісостепу України доцільно висівати злакові і бобово-злакові сумішки із стоколосу безостого, грястиці збірної, костриці очеретяної, пажитниці багаторічної, з включенням до їх складу лядвенцю рогатого або козлятнику східного, які забезпечують одержання 47-65 ц/га кормових одиниць і 7-14 ц/га сирого протеїну. Для зменшення енерговитрат, залуження таких пасовищ слід проводити після посіву люпину білого на зелений корм або гірчиці білої на сидерат. Для підвищення продуктивності культурних пасовищ, випасання корів на зла- кових і лядвенцево-злакових травостоях потрібно розпочинати весною на другий рік після залуження або після проведення укосу на сіно, а на коз- лятниково-злаковому - чергувати випасання по роках з укісним використанням або постійно скошувати його на сіно.