За якими показниками визначається якість насіння

Основні показники якості насіння Якісний насінний матеріал дає змогу без додаткових енергетич­них затрат (добрива, пестициди) забезпечити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур'янів, хвороб, шкідників і на цій ос­нові підвищити врожайність культури і якість одержаної продук­ції, поліпшити екологічний стан поля. Насіння (насінний матеріал) — поняття широке. Це переважно різні плоди — зернівки, сім'янки, однонасінні плоди — боби, горіш­ки, частини плодів, а також органи вегетативного розмноження — бульби, іноді дрібні плоди. Найпоширенішим насінним матеріалом у рослинництві є зернів­ки (зернові злаки і зернобобові), сім'янки (соняшник, морква), горіш­ки (гречка, буряки), однонасінні боби (еспарцет, буркун), бульби (картопля, топінамбур) та ін. Насіння характеризується сортовими, посівними і врожайними властивостями. При цьому велике значення мають фізичні власти­вості насінного матеріалу — натура, вирівняність. Певне значення має і форма насіння. Так, за даними М. М. Макрушина (1976), у пшениці більш врожайним є компактне зерно. Тонке, видовжене зерно, яке за масою не поступається перед зерном вирівняним і ва­говитим, забезпечує меншу врожайність. Ці відмінності насіння прийнято називати різноякістю. Розрізняють три форми різноякості: екологічну, материнську, генетичну. Екологічна форма різноякості визначається умовами ґрунтово-кліматичної зони і технологією ви­рощування культури, материнська — є результатом розміщення насіння в суцвітті, що впливає на його формування. Генетична форма різноякості залежить від умов запилення квітки і розвитку зиго­ти. Важливе значення мають мутагенні фактори. Отже, насіння — це складні живі системи, посівні та врожайні якості яких забезпечуються багатьма факторами. Основні посівні якості насіння характеризуються такими показ­никами, як чистота, вологість, енергія проростання, лабораторна схожість, маса 1000 насінин. Велике значення має польова схожість насіння, що залежить від вологості ґрунту, глибини загортання на­сіння. Категорії насіння і показники якості його визначаються і регла­ментуються державним стандартам України (див. ДСТУ 2240-93). Схожість насіння. Від схожості насіння залежить його посівна якість. Відповідні норми встановлені всіх польових культур. Від схожості насіння залежить густота посіву і рівномірність розподілу стеблостою. Схожість насіння формується у процесі вирощування і значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, технології вирощування, системи удобрення. На якість насіння впливає його дозрівання та організація збирання врожаю, а також його дообробка (очищення, підсушування, калібрування). Насінницькі посіви доцільно збирати в повній стиглості. Під час збирання важливо контролювати і здійснювати всі заходи, які змен­шують травмування зерна. Механічне пошкодження зерна призводить до погіршення його якості і зберігання, зниження хлібопекарських, технологічних, посі­вних якостей тощо. Насіння пошкоджується під час обмолочування. Ступінь його травмованості залежить від регулювання роботи агрегатів комбай­на, біологічної фази розвитку рослин, сорту та виду сільськогоспо­дарських культур. Найшкідливішими є мікропошкодження в зоні зародка зерна, механічні пошкодження зародка та ендосперму. При висіванні травмованого насіння знижується його схожість, послаблюється розвиток рослин. Так, при пошкодженні зародка па­росток втрачає орієнтацію, закручується. На пошкоджених місцях насінини розвиваються колонії грибів, що є частою причиною їх за­гибелі. Сучасні механізми, які застосовують для збирання зернових, не запобігають повністю травмуванню насіння. Травмування насіння при збиранні залежить від його вологості. Дослідами встановлено, що при вологості понад 25 травмування досить значне і може по­вністю пошкоджувати зародок. З підвищенням вологості пошко­дження насіння збільшується. Для всіх польових культур оптималь­на вологість для збирання становить 16 — 17 %. Травмування насін­ня зменшується також при роздільному способі збирання, правиль­ному виборі строків обмолочування, регулюванні молотильних апа­ратів, зокрема обертів барабана і зазорів між барабаном і підбара-банням. Насіння пошкоджується і на зерноочисних та сушильних ма­шинах. Тому на стадії обробки врожаю необхідно вибирати опти­мальний режим сушіння насіння, регулювати трієри та сита, уни­кати надлишкового застосування зернопультів у процесі дообробки насіння. Травмування насіння знижує його польову схожість на 15 — 30 %. При висіванні насіння, в якому механічно пошкоджено 10 % маси, врожайність знижується більш як на 1 ц/га. На насінних посівах доцільніше використовувати двобарабанні комбайни. Так, в експе­риментальному елітно-насінницькому господарстві Інституту насін­ництва кращі результати мали при використанні зернозбиральних комбайнів СКД-6. Маса подрібненого зерна становила 0,4-0,6% загальної маси, травмування 20 — 30 %. При цьому частоту обертів першого барабана, який працював у м'якому режимі, зменшували на 200 - 300, а другого встановлювали у межах 1000 - 1200 об./хв. Зазор між першим барабаном і підбарабанням був на 3 — 4 мм біль­шим, ніж між другим барабаном і підбарабанням. Крім того, слід регулювати зерноочисні й зернопровідні пристрої. Подавання соло­мистої маси в молотильний апарат регулюють залежно від швидко­сті руху комбайна під час обмолочування. Для збирання посівного і якісного товарного зерна слід використо­вувати комбайни, якими вже обмолочено посіви на площі 100 — 350 га. Це має велике значення для забезпечення високої якості обмолоту культур, зокрема зернобобових (гороху, сої). Здійснення комплексу заходів щодо зменшення травмування зе­рна економічно вигідне, оскільки забезпечує додатковий вихід на­сіння. Це важливо при розмноженні насіння еліти й супереліти та першої репродукції нових перспективних сортів польових культур. Пошкодження оболонки зерна призводить до глибоких фізіологіч­них змін у зернині, втрат поживних речовин, порушення обмінних процесів, що різко послаблює ріст проростків. Дослідні дані свід­чать, що травмування ендосперму насінини пшениці знижує продук­тивність рослини на 10 — 20 %, зародка на 27 — 44 %. Пошкодження насіння знижує посівні якості його при зберіганні. Так, через 8 міс. після збирання енергія проростання пошкоджених насінин знижується на 30 - 40 %, а лабораторна схожість на 62 - 89 %. Енергія проростання цілих зернин при цьому становила 85 — 90 %, лабораторна схожість 94 - 97 %. Заходи щодо зменшення шкоди від травмування насіння і запо­бігання йому. Одним із основних заходів зменшення шкоди від тра­вмування є протруєння зерен, яке нейтралізує шкідливу негативну дію мікроорганізмів на насіння. Протруєння слід поєднувати з ін­крустацією, додаючи пестициди до плівкоутворювача. При цьому треба диференційовано підходити до виду і норми протруювання, уникати препаратів, які містять ртуть (наприклад, гранозан). Протруювання з інкрустацією слід проводити перед сівбою. Не варто завчасно протруювати насіння з підвищеною вологістю. Протрую­вання, проведене завчасно, знижує схожість на 20 — 24 %. Інкруста­ція насіння підвищує врожай озимої пшениці, ячменю, кукурудзи на 3 — 6 ц/га. Закріплені у плівці на насінні пестициди не розпилю­ються і не змиваються з нього, перешкоджаючи проникненню шкід­ливої мікрофлори в насіння навіть у ґрунті. Травмуванню насіння запобігають дотриманням технології вирощування на насінницьких площах, що забезпечує рівномірний розвиток рослин на посівах. Насінники доцільніше збирати в суху погоду комбайнами з викори­станням жаток, які формують тонкі валки на висоті від ґрунту не менше 15 см. У роки з підвищеною вологістю і при випаданні дощів треба застосовувати пряме комбайнування. Використовувати при цьому слід конструктивно найбільш досконалі комбайни. Посівний матеріал кондиції першого класу необхідно одержувати за одне пропускання через зерноочисні машини.