Детские вышиванки, Ошихлебы

Найдавнішим одягом українців, що побутує і сьогодні є сорочка. Як чоловіча так і жіноча вона пройшла тисячоліття, зазнавши певних змін. Білий колір натільного одягу говорить про її давнє походження і є найхарактернішою ознакою і її особливістю. Весільна, святкова сорочка завжди супроводжувала українців протягом цілого життя. В скрині кожної господині завжди було кілька сорочок які вона тримала на урочисті, святкові дні. Саме вони найкраще зберігалися і передавалися від покоління до покоління, саме до них було особливо бережне ставлення. Часто доводилося зустрічатися у відрядженнях з тим, що господині не хотіли розпрощатися із своєю весільною сорочкою, хоча вона вже і за розміром «замала», та й «мода вже інакша». Аргументуючи це тим, що «най ще полежить, а може і знадобиться дітям чи онукам». А якщо і наважувалися продати до музею, то ціна завжди була дорогою, «бо то робота тєжка, так нині і не шиют». Такі сорочки вишивали знані майстрині, слава про яких розходилася далеко за межі села де вони проживали. Це були сорочки додільні, з суцільного полотна, багато оздоблені. Замовляли їх на весілля, на хрестини, на храмові та великодні свята. Багатство орнаментації залежало від призначення сорочок, від віку жінки, від майнового стану та соціальної приналежності, майстерності та працьовитості. Окрім вишивки нитками на Буковині широко розповсюджена і вишивка бісером.