Горец перечный трава з цветом(50 грам), Коломыя

ГІРЧАК ПЕРЦЕВИЙ,

водяний перець, собачий перець; горец перечный Polygonum hydropiper —однорічна трав'яниста рослина родини гречкових.

Стебло прямостояче, від основи розгалужене, 20—70 см заввишки, над осінь червоніє. Листки чергові, видовженоланцетні, до обох країв звужені, гострі або тупуваті, з хвилястими цілісними краями; піхви листків (розтруби) плівчасті, червонуваті, з голим або коротковійчастим краєм. Квітки двостатеві, дрібні, по 2—3 в пучках, зібраних на верхівці стебла й гілок у довгі звислі переривчасті колосовидні суцвіття; оцвітина рясно вкрита крапчастими залозками, рожева або зеленаво-рожева, 4—5-роздільна. Плід —горішок. Цвіте з липня до жовтня.

Поширення. Росте по берегах річок, у канавах, на луках, у вологих лісах по всій території

України, крім Полинового Степу і Криму.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву зібрану на початку цві­

тіння рослини. Зрізають на висоті 10—15 см від землі. Сушать на відкритому повітрі в затінку або на горищі, розстеливши тонким шаром.

Хімічний склад. Трава містить глікозид полігопіперин, флавоноїди (гіперозид, ізорамнетин,

кверцетин, кверцитрин, кемпферол, рамнетин і рутин), аскорбінову кислоту вітаміни К, Е і каротин, а - ситостерин, органічні кислоти (мурашина, яблучна, оцтова, валеріа­

нова і галова), дубильні й смолисті речовини, ефірну олію, макро- і мікроелементи (залізо, марганец, магній, титан, срібло та інші).

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати гірчака мають кровоспинну, знеболюючу, протизапальну, заспокійливу й антисептичну властивості. Кровоспинна дія у них

поєднується зі здатністю стимулювати скорочення м'язів матки подібно до такої здатності ріж­

ків, але у препаратів Г.п. ця властивість виявляється значно слабше. В науковій медицині препарати гірчака використовують в основному як кровоспинний засіб при маткових кровотечах

на грунті гіпотонії матки в результаті запалень, при поліменореї різного генезу, прй невеликих гемороїдальних кровотечах, при кровотечах з дрібних судин і капілярів шлунка й кишок. Частіше їх використовують як допоміжний засіб у комплексній терапії при маткових і внутрішніх кровотечах. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами Г.п. використовують при проносах та ентероколітах. Зовнішньо рослину використовують для місцевих ванн при геморої, вузлуватій формі зобу, для лікування гнійних і гангренозних ран, екземи, виразкц гомілки тощо.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — екстракт гірчака перцевого рідкий , по ЗО—40 крапель 3—4 рази на день; настій трави (20 г, або 2 столові ложки трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день; настойку трави (у співвідношенні 1:4, на горілці) по ЗО—40 крапель 3—4 рази на день; порошок висушеної трави по 1 г 2—3 рази на день; мазь (6 столових ложок суміші трави гірчака перцевого час від часу помішуючи на склянці розтопленого свинячого сала протягом 12 годин, проціджують) для лікування гемороїдальних гуль з болями і свербінням у задньому проході (добре змащений маззю кусок марлі вводять у відхідник на 4—5 годин).

ЗОВНІШНЬО — свіжий сік трави гірчака для змащування виразки гомілки (1—2 рази на день); свіжу подрібнену траву прикладають до потилиці при нежиті або головному болі; відвар трави (50 г трави на 400 мл окропу) для обмивань уражених ділянок шкіри; настій трави (повна

пригорща сухої або свіжої трави на 2 л окропу, кип'ятять 15 хв, настоюють 20 хв) для сидячих ванн тривалістю 15 хв при геморої.

ПРОТИПОКАЗАНО вживати препарати Г. п. при гломерулонефриті.